Сучасні пластикові карти мають багату передісторію. До появи міцного пластику картки виготовляли з різних матеріалів.
Вважається, що багаторазові карти вперше з’явилися у США на початку ХХ століття. Щоб залучити та утримати солідних покупців, власники магазинів вручали їм спеціальні картки з картону. Це був знак поваги, який надавав право на невеликий кредит чи знижки на певні товари.
Хоча ще у Стародавньому Римі серед багатих патрицій було прийнято обмінюватися невеликими табличками (імовірно з дерева) із нанесеними ініціалами власника.
Така “картка гостя” дозволяла її власнику бути присутньою на званих обідах, а ранг картки визначав, чи чекають на гостя з дружиною чи одного, зі слугами чи без. Табличка була багаторазовою і у разі, якщо гість себе дискредитував, відбиралася та передавалася більш гідному кандидату.
Тож ідея картки, як кажуть, давно лежала на поверхні, доки її не підхопили заповзятливі американці. Наступним після картону матеріалом картки став метал. Металеву карту було складно підробити, крім того вона більш стійка до пошкоджень та зношування, ніж найщільніший картон.
Із переходом на металеві карти з’явилася можливість рельєфного тиснення інформації. Це мало колосальне практичне значення. Відтепер клерки не переписували вручну ім’я та адресу клієнта, а просто копіювали рельєфний напис із карти за допомогою звичайної “копірки”.
З цього часу почалося стрімке поширення карток. Їх випускали ресторани, готелі, магазини, бензозаправки. А коли переваги карток для видачі кредитів оцінили банки, то вони почали створювати нові і нові способи захисту інформації про клієнта.
Незабаром для виробництва карток спробували використати пластик. Виявилося, що він ідеально підходить для цих цілей – міцний, легкий, з унікальними можливостями для фарбування та нанесення шифрів безпеки.
Такими ми зараз бачимо банківські картки MasterCard та Visa, дисконтні картки магазинів, проїзні квитки та пластикові документи. Ці карти мають різні функції, дизайн і ступінь захисту. Але у всіх одне призначення: зручність та безпека передачі інформації.
